четвер, 26 лютого 2009 р.
Часник
Я, Чев’юк Марина, учениця 10 А класу школи №4.Мені 14 років. Я весела, добра людина з хорошим почуттям гумору, дуже люблю подорожувати. У мене велика сім’я, складається з п’яти чоловік. Також в мене є домашній улюбленець-кіт. За гороскопом я водолій. Я захоплююсь танцями, у вільний час люблю грати з друзями. Зараз я ходжу на фітнес, мені дуже подобається. А так я займалась танцями 9 років. Моя улюблена пора року - це літо. Влітку я їжджу до бабусі. Мої улюблені свята –Новий рік і День народження. Із фільмів найбільше полюбляю комедії. Люблю слухати ліричну музику.
чеснок
Историческая справка. Во многих государствах древнего мира чеснок считался как одной из главных приправ к пище, так и лекарством. Так, шумеры около 2300 г. до н.э. начали использовать чеснок. Египтяне, персы, греки и римляне одинаково широко использовали чеснок в еде и напитках. В "Книге премудростей" царя Соломона среди наиболее полезных растений упоминается чеснок. Древнегреческий врач Диоскорид одним из первых использовал чеснок для лечения ожогов. В китайской и тибетской медицине его считали хорошим средством, снижающим усталость при тяжелых физических нагрузках, рахите, профилактическим средством от рака. В России чеснок применяли для предохранения от заболевания холерой, чумой, брюшным тифом. Экспериментальные и клинические данные. Чеснок - широко применяемое лечебное средство против большого числа заболеваний в народной медицине всех народов. Сок чеснока и обыкновенная водная вытяжка характеризуются сильным противомикробным действием против золотистого стафилококка и альфа-гемолитических стрептококков, а также многих кишечных патогенных микроорганизмов (дизентерийных, тифозных, патогенных коли бактерий, энтерококков). Рекомендуется при гипертонической болезни, бессоннице, подагре, ангине, метеоризме, отеках, для предупреждения и лечения гриппа. С успехом применяется наружно для лечения псориаза, укрепления волос, при ожогах. Опыты показали, что чеснок снижает уровень холестерина, способствует обратному развитию атеросклеротических бляшек.
Самым обыкновенным способом применения чеснока является приём его за ужином по 2-3 головки (очищенные дольки), лучше с простоквашей.
Самым обыкновенным способом применения чеснока является приём его за ужином по 2-3 головки (очищенные дольки), лучше с простоквашей.
лук репчатий
Я - Ирина Рожик, ученица 10-А класса общеобразовательной школы №4, города Южноукраинска. У меня множество увлечений, но одно из главных – журналистика, так как с ней я хочу связать свою будущую жизнь. Сейчас я являюсь членом кружка «Журналистика» ЦДЮТ и регулярно печатаюсь в городской газете «Мирный атом».
Так, как у меня гуманитарный склад ума, меня привлекают такие предметы, как украинский язык и литература, география и биология. Люблю заниматься поисковыми роботами и участвовать во всевозможных проектах.
По жизни я оптимистка. Своим девизов считаю слова Дао дэ цзина: «Знать других – значит быть мурым. Знать себя – значит быть просветленным».
Также меня очень интересует практическая психология. Моя настольная книга – Сергея Степанова «Психологические подсказки на каждый день». Самое большое впечетление на меня произвел шедевр Пауло Коельо «Алхимик».
запах и острый вкус.
В медицине известен со времен Гиппократа. Лечебные свойства лука признавали все народы. Римляне считали, что сила и мужество солдат увеличиваются при употреблении лука, поэтому он входил в военный рацион.
В старинных русских лечебниках-травниках приводили такие рекомендации: «Во время морового поветрия или иных прилипчивых болезней нужно развешивать в комнатах связки луковиц, отчего не проникает в них зараза, да и воздух в покоях очистится… Во время скотского падежа нанизывают на нитку побольше луковиц и чесночных головок и привязывают на шею коровам, лошадям и другим домашним животным, чтобы не заразились».
Лук стимулирует выделение пищеварительных соков, оказывает мочегонное, отхаркивающее, слабительное, противоцинготное и успокаивающее действие. Способен улучшать выработку спермы. Обладает бактерицидной и антигельминтной активностью.
Из лука репчатого получены препараты «Аллилчеп» и «Аллилглицер». «Аллилчеп» оказывает противомикробное действие, возбуждает моторику кишечника, используется при атеросклерозе и гипертонической болезни. «Аллилглицер» рекомендуется для лечения трихомонадного кольпита. Для ингаляций используют фитонциды измельченной луковицы. Соком лука рекомендуют смазывать волосистую часть головы при себорее, для укрепления корней волос. Широко используется в косметологии.
Так, как у меня гуманитарный склад ума, меня привлекают такие предметы, как украинский язык и литература, география и биология. Люблю заниматься поисковыми роботами и участвовать во всевозможных проектах.
По жизни я оптимистка. Своим девизов считаю слова Дао дэ цзина: «Знать других – значит быть мурым. Знать себя – значит быть просветленным».
Также меня очень интересует практическая психология. Моя настольная книга – Сергея Степанова «Психологические подсказки на каждый день». Самое большое впечетление на меня произвел шедевр Пауло Коельо «Алхимик».
запах и острый вкус.
В медицине известен со времен Гиппократа. Лечебные свойства лука признавали все народы. Римляне считали, что сила и мужество солдат увеличиваются при употреблении лука, поэтому он входил в военный рацион.
В старинных русских лечебниках-травниках приводили такие рекомендации: «Во время морового поветрия или иных прилипчивых болезней нужно развешивать в комнатах связки луковиц, отчего не проникает в них зараза, да и воздух в покоях очистится… Во время скотского падежа нанизывают на нитку побольше луковиц и чесночных головок и привязывают на шею коровам, лошадям и другим домашним животным, чтобы не заразились».
Лук стимулирует выделение пищеварительных соков, оказывает мочегонное, отхаркивающее, слабительное, противоцинготное и успокаивающее действие. Способен улучшать выработку спермы. Обладает бактерицидной и антигельминтной активностью.
Из лука репчатого получены препараты «Аллилчеп» и «Аллилглицер». «Аллилчеп» оказывает противомикробное действие, возбуждает моторику кишечника, используется при атеросклерозе и гипертонической болезни. «Аллилглицер» рекомендуется для лечения трихомонадного кольпита. Для ингаляций используют фитонциды измельченной луковицы. Соком лука рекомендуют смазывать волосистую часть головы при себорее, для укрепления корней волос. Широко используется в косметологии.
Папоротник мужской
Герасимов Андрей , ученик 7-Г класса , города Южноукраинска . Занимаюсь спортом , хожу на спортивное ориентирование . Люблю слушать музыку .
Основные действующие вещества папоротника - фильмарон, папоротниковая кислота. Применяются в медицине корневища папоротника, из которого готовят средства для лечения заболеваний глистами (против ленточных глистов).В народной медицине папоротник используют, как кровоостанавливающее средство.
говядина и свинина.
В народной медицине используются корни и надземная часть растений. Корневища содержат синильную и орляково-дубильную кислоты, алкалоиды. Корневища отваривают и пьют при болях в желудке. Отвар всего растения применяют при ленточных глистах, а отвар надземных частей — при ломоте в суставах и от кашля (Н.В. Беляев, 1999).
Порошок из корневища папоротника употребляют как глистогонное средство и особенно для удаления солитера. Обычно кроме как корневищами папоротника в большинстве случаев не достигается полного изгнания солитера.
Отвар корневищ и травы принимают при застойных явлениях в селезенке и кишечнике, при поносе и в качестве слабительного, мочегонного и болеутоляющего средства, в частности, при ломоте в суставах, болях в груди, шуме в ушах, головной боли, желтухе. А.И. Шретер указывает и на другие лекарственные свойства орляка, а именно: при простуде и малярии, заболеваниях органов дыхания.
Как наружное средство корневища используются при нарывах, экземе, золотухе, а трава — как ранозаживляющее средство при геморроидальных кровотечениях и при нервно-психических болезнях. Листья обладают противогнилостными свойствами, используются для упаковки и хранения овощей и фруктов.
Основные действующие вещества папоротника - фильмарон, папоротниковая кислота. Применяются в медицине корневища папоротника, из которого готовят средства для лечения заболеваний глистами (против ленточных глистов).В народной медицине папоротник используют, как кровоостанавливающее средство.
говядина и свинина.
В народной медицине используются корни и надземная часть растений. Корневища содержат синильную и орляково-дубильную кислоты, алкалоиды. Корневища отваривают и пьют при болях в желудке. Отвар всего растения применяют при ленточных глистах, а отвар надземных частей — при ломоте в суставах и от кашля (Н.В. Беляев, 1999).
Порошок из корневища папоротника употребляют как глистогонное средство и особенно для удаления солитера. Обычно кроме как корневищами папоротника в большинстве случаев не достигается полного изгнания солитера.
Отвар корневищ и травы принимают при застойных явлениях в селезенке и кишечнике, при поносе и в качестве слабительного, мочегонного и болеутоляющего средства, в частности, при ломоте в суставах, болях в груди, шуме в ушах, головной боли, желтухе. А.И. Шретер указывает и на другие лекарственные свойства орляка, а именно: при простуде и малярии, заболеваниях органов дыхания.
Как наружное средство корневища используются при нарывах, экземе, золотухе, а трава — как ранозаживляющее средство при геморроидальных кровотечениях и при нервно-психических болезнях. Листья обладают противогнилостными свойствами, используются для упаковки и хранения овощей и фруктов.
МАК
Батечко Євген , навчаюсь в 7-Б класі школи № 4 , міста Южноукраїнська . Захоплююсь різними комп’ютерними програмами та іграми . Дуже люблю подорожувати .
У квітках мак дикого виявлено різні алкалоїди: коптизин, реагенін, реадин, глауцин та ін.. антоціани, пектин, слиз, смолисті речовини, аскорбінову кислоту та солі заліза і магнію. В головках містяться такі алкалоїди: коптизин, реадин,сангвінарин, папаверубіни, вітамін Е, жирні кислоти (пальметинова, стеаринова, лінолева, ліноленова, та ін..). В народній медицині мак дикий використовують проти кашлю, при бронхітах, трахеїтах і ларингітах, від безсоння. Відвар головок найчастіше застосовують при гострому кашлі у дітей, серцебитті, болях у черевній порожнині та у випадку нерегулярних місячних. У Японії, Єгипті та деяких інших країнах плоди маку рекомендують приймати при онкологічних захворюваннях органів черевної порожнини та при зовнішніх формах раку. Відомо, що мак дикий, як і мак снотворний, - отруйна рослина і передозування може бути
небезпечним.
Народна м медицина використовувала мак мало, в основному макову воду або молоко, настояні на недозрілих макових головках в якості снодійного засобу. Звідси і пішло прислів’я: «Спить, як макової води напившись». Припарки з макових голівок і листків застосовували як зовнішній знеболюючий засіб. Отриману з розтертого насіння молочного кольору рідину – «макове молоко» - застосовують в великих дозах проти геморою і важкому перебігу запалення легенів. Макові зерна входять також до складу протигельмінтних засобів.
Сучасна медицина використовує препарати маку в якості знеболюючих, снодійних протикашлевих та спазмолітичних засобів.
У квітках мак дикого виявлено різні алкалоїди: коптизин, реагенін, реадин, глауцин та ін.. антоціани, пектин, слиз, смолисті речовини, аскорбінову кислоту та солі заліза і магнію. В головках містяться такі алкалоїди: коптизин, реадин,сангвінарин, папаверубіни, вітамін Е, жирні кислоти (пальметинова, стеаринова, лінолева, ліноленова, та ін..). В народній медицині мак дикий використовують проти кашлю, при бронхітах, трахеїтах і ларингітах, від безсоння. Відвар головок найчастіше застосовують при гострому кашлі у дітей, серцебитті, болях у черевній порожнині та у випадку нерегулярних місячних. У Японії, Єгипті та деяких інших країнах плоди маку рекомендують приймати при онкологічних захворюваннях органів черевної порожнини та при зовнішніх формах раку. Відомо, що мак дикий, як і мак снотворний, - отруйна рослина і передозування може бути
небезпечним.
Народна м медицина використовувала мак мало, в основному макову воду або молоко, настояні на недозрілих макових головках в якості снодійного засобу. Звідси і пішло прислів’я: «Спить, як макової води напившись». Припарки з макових голівок і листків застосовували як зовнішній знеболюючий засіб. Отриману з розтертого насіння молочного кольору рідину – «макове молоко» - застосовують в великих дозах проти геморою і важкому перебігу запалення легенів. Макові зерна входять також до складу протигельмінтних засобів.
Сучасна медицина використовує препарати маку в якості знеболюючих, снодійних протикашлевих та спазмолітичних засобів.
Полынь горькая.
Гаврик Наталья навчаюсь у 7-А класі , школи №4 , міста Южноукраїнська . Займаюсь музикою з 6 років . Люблю допомагати батькам на дачи , доглядати за рослинами .
Полынь – многолетние травянистое растение с прямостоящими маловетвистыми стеблами высотой 60-100 сантиметров.
В знойные летние дни над лугами, лесными опушками, пустошами, пастбищами плывет терпкий аромат полыни. Есть несколько ее видов, но в лечебных целях наиболее широко используется полынь горькая.
Рядом с полынью горькой часто растет и полынь обыкновенная, которая не подлежит заготовке.
В листьях и стеблах полыни горькой содержатся горькие гликозиды (абсинтин, анабсинтин), эфирное масло, витамин С, небольшое количество дубильных и ряд других веществ.
Полынь горькая как лекарственное растение была известна врачам Древнего Египта и Древней Греции. Авиценна писал: «Горькая полынь восстанавливает аппетит; это прекрасное, удивительное лекарство для аппетита, если пить ее отвар и выжатый сок… Лекарственные повязки из полыни кладут на печень, живот и бок, и они помогают от боли в этих органах». Средневековым врачам было известно и желчегонное действие отвара полыни.
В наши дни исследователи установили, что горькие гликозиды полыни усиливают секреторную функцию органов желудочно-кишечного тракта, что способствует восстановлению утраченного аппетита. При этом усиливается выделение желчи, панкреатического и желудочного сока.
Препараты полыни горькой применяют по назначению врача для улучшения аппетита, а также при гастритах, заболеваниях печени и желчного пузыря. Медицинская промышленность выпускает настойку и экстракт полыни горькой.
Практичне використання. Лікарська, харчова, фітонцидна, ефіроолійна, фарбувальна, танідоносна й інсектицидна рослина.
У науковій медицині використовують пагони полину гірко Herba AbзіпШіі. Препарати з нього застосовують для збудження апетиту і поліпшення. травлення. Трава входить до складу жовчогінних і апетитних чаїв. Виділений з полину препарат хамазулен має протизапальну і спазмолітину дію. Його використовують при опіках рентгенівськими променями, екземах, ревматизмі та бронхіальній астмі. У народній медицині квітучі пагони застосовують при шлункових хворобах, дизентерії, хворобах нирок і печінки, головних болях, від глистів, кашлю. При ожирінні, запалені сліпої кишки, жовтусі. Водянці, цинзі, малярії, подагрі, паралічі, золотусі. Вважається прекрасним засобом при лікуванні недогрівя геморою, кишкових хвороб. Зовнішньо його застосовують при ударах, пухлинах, мозолях, для промивання ран, лікування корости. Трава містить глюкозиди, флавони, дубильні речовини, янтарну і яблучну кислоти, смоли, білки, крохмаль. У гомеопатії використовують есенцію з свіжих молодих листків. У ветеринарній практиці відваром полину лікують розлад травлення, жовтяницю, виганяють печінкових і кишкових глистів, ними миють тварин при укусах кровососів і для відлякування зовнішніх паразитів.
Полынь – многолетние травянистое растение с прямостоящими маловетвистыми стеблами высотой 60-100 сантиметров.
В знойные летние дни над лугами, лесными опушками, пустошами, пастбищами плывет терпкий аромат полыни. Есть несколько ее видов, но в лечебных целях наиболее широко используется полынь горькая.
Рядом с полынью горькой часто растет и полынь обыкновенная, которая не подлежит заготовке.
В листьях и стеблах полыни горькой содержатся горькие гликозиды (абсинтин, анабсинтин), эфирное масло, витамин С, небольшое количество дубильных и ряд других веществ.
Полынь горькая как лекарственное растение была известна врачам Древнего Египта и Древней Греции. Авиценна писал: «Горькая полынь восстанавливает аппетит; это прекрасное, удивительное лекарство для аппетита, если пить ее отвар и выжатый сок… Лекарственные повязки из полыни кладут на печень, живот и бок, и они помогают от боли в этих органах». Средневековым врачам было известно и желчегонное действие отвара полыни.
В наши дни исследователи установили, что горькие гликозиды полыни усиливают секреторную функцию органов желудочно-кишечного тракта, что способствует восстановлению утраченного аппетита. При этом усиливается выделение желчи, панкреатического и желудочного сока.
Препараты полыни горькой применяют по назначению врача для улучшения аппетита, а также при гастритах, заболеваниях печени и желчного пузыря. Медицинская промышленность выпускает настойку и экстракт полыни горькой.
Практичне використання. Лікарська, харчова, фітонцидна, ефіроолійна, фарбувальна, танідоносна й інсектицидна рослина.
У науковій медицині використовують пагони полину гірко Herba AbзіпШіі. Препарати з нього застосовують для збудження апетиту і поліпшення. травлення. Трава входить до складу жовчогінних і апетитних чаїв. Виділений з полину препарат хамазулен має протизапальну і спазмолітину дію. Його використовують при опіках рентгенівськими променями, екземах, ревматизмі та бронхіальній астмі. У народній медицині квітучі пагони застосовують при шлункових хворобах, дизентерії, хворобах нирок і печінки, головних болях, від глистів, кашлю. При ожирінні, запалені сліпої кишки, жовтусі. Водянці, цинзі, малярії, подагрі, паралічі, золотусі. Вважається прекрасним засобом при лікуванні недогрівя геморою, кишкових хвороб. Зовнішньо його застосовують при ударах, пухлинах, мозолях, для промивання ран, лікування корости. Трава містить глюкозиди, флавони, дубильні речовини, янтарну і яблучну кислоти, смоли, білки, крохмаль. У гомеопатії використовують есенцію з свіжих молодих листків. У ветеринарній практиці відваром полину лікують розлад травлення, жовтяницю, виганяють печінкових і кишкових глистів, ними миють тварин при укусах кровососів і для відлякування зовнішніх паразитів.
Мята перечная.
Гаврик Наталья навчаюсь у 7-А класі , школи №4 , міста Южноукраїнська . Займаюсь музикою з 6 років . Люблю допомагати батькам на дачи , доглядати за рослинами .
Мята перечная – многолетние травянистое растение высотой до100 сантиметров, с четырехгранными прямостоячими стеблами и довольно мощным ветвистым корневищем.
Дикорастущие виды мяты, в эфирном масле которых также содержится ментол, но в значительно меньшем количестве, чем в масле гибридной перечной мяты, применялись в медицинской практике уже в глубокой древности.
Современной наукой установлено, что содержащийся в мятном масле ментол при нанесении на кожу или слизистую оболочку возбуждает холодовые рецепторы и называют ощущение холода. Поверхностные кровеносные сосуды сужаются, а сосуды внутренних органов расширяются, при этом наблюдается легкое местное анестезирующее действие. Мятное масло обладает также ярко выраженными антисептическими свойствами.
Попадая на нервные окончания, заложенные в слизистой оболочке желудка и кишечника, мятное масло усиливает перистальтику. И правы были врачи древности, считавшие, что мята полезна при ряде желудочных заболеваний. Препараты мяты, принятые внутрь, усиливают секрецию пищеварительных желез, способствуют более быстрому опорожнению желудка и кишечника. Их назначают при спастических колитах, энтероколитах, усилении бродильных процессов.
Мятное масло благотворно действует также на функцию печени и применяется при заболеваниях печени и желчного пузыря.
Мятное масло входит в состав зубных паст, порошков, полосканий и зубных эликсиров как антисептическое и освежающее средство.
Сухую мяту добавляют в чай для аромата.
Мята перечная – многолетние травянистое растение высотой до100 сантиметров, с четырехгранными прямостоячими стеблами и довольно мощным ветвистым корневищем.
Дикорастущие виды мяты, в эфирном масле которых также содержится ментол, но в значительно меньшем количестве, чем в масле гибридной перечной мяты, применялись в медицинской практике уже в глубокой древности.
Современной наукой установлено, что содержащийся в мятном масле ментол при нанесении на кожу или слизистую оболочку возбуждает холодовые рецепторы и называют ощущение холода. Поверхностные кровеносные сосуды сужаются, а сосуды внутренних органов расширяются, при этом наблюдается легкое местное анестезирующее действие. Мятное масло обладает также ярко выраженными антисептическими свойствами.
Попадая на нервные окончания, заложенные в слизистой оболочке желудка и кишечника, мятное масло усиливает перистальтику. И правы были врачи древности, считавшие, что мята полезна при ряде желудочных заболеваний. Препараты мяты, принятые внутрь, усиливают секрецию пищеварительных желез, способствуют более быстрому опорожнению желудка и кишечника. Их назначают при спастических колитах, энтероколитах, усилении бродильных процессов.
Мятное масло благотворно действует также на функцию печени и применяется при заболеваниях печени и желчного пузыря.
Мятное масло входит в состав зубных паст, порошков, полосканий и зубных эликсиров как антисептическое и освежающее средство.
Сухую мяту добавляют в чай для аромата.
Роботал на блоге Согутовский Роман 8-б зош №4 г. Южноукраинск
Калина
Я Стонога Алла. Ученица 7-Б класса ЗОШ№4 г. Южноукраинска. Я увлекаюсь биологией. Хочу розказать про КАЛИНУ. Это ростение ростет на Украине.
Калина — старинное лекарственное растение. Использовались все его части: плоды — в качестве потогонного средства при простудных заболеваниях, лихорадке, кашле, язвенной .-болезни, повышенном кровяном давлении, сок свежих плодов — при выведении угрей на лице, настой цветков калины — при кожных заболеваниях, ангинах, отвар из косточек — при нарушениях пищеварения, сопровождающихся запорами.
В научной медицине кору кали ни применяют в качестве кровоостанавливающего средства при маточных кровотечениях. Ягоды калины используют как слабительное, общеукрепляющее и легкое мочегонное средство. В плодах калины витамина С в 2 раза больше, чем в лимоне и мандарине, а по содержанию железа она превосходит их в 5—10 раз. Для приготовления отвара коры одну чайную ложку ее измельчают, заливают стаканом воды и кипятят 30 мин, процеживают и принимают по одной столовой ложке 3—4 раза в день.
Из плодов калины настой готовят следующим образом: плоды растирают в ступке, заливают кипятком из расчета 1—2 столовые ложки ягод на стакан кипятка, настаивают 4 ч и принимают по 3— 4 стакана настоя в течение дня.
Калина — старинное лекарственное растение. Использовались все его части: плоды — в качестве потогонного средства при простудных заболеваниях, лихорадке, кашле, язвенной .-болезни, повышенном кровяном давлении, сок свежих плодов — при выведении угрей на лице, настой цветков калины — при кожных заболеваниях, ангинах, отвар из косточек — при нарушениях пищеварения, сопровождающихся запорами.
В научной медицине кору кали ни применяют в качестве кровоостанавливающего средства при маточных кровотечениях. Ягоды калины используют как слабительное, общеукрепляющее и легкое мочегонное средство. В плодах калины витамина С в 2 раза больше, чем в лимоне и мандарине, а по содержанию железа она превосходит их в 5—10 раз. Для приготовления отвара коры одну чайную ложку ее измельчают, заливают стаканом воды и кипятят 30 мин, процеживают и принимают по одной столовой ложке 3—4 раза в день.
Из плодов калины настой готовят следующим образом: плоды растирают в ступке, заливают кипятком из расчета 1—2 столовые ложки ягод на стакан кипятка, настаивают 4 ч и принимают по 3— 4 стакана настоя в течение дня.
ВИШНЯ КУЩОВА,СТЕПОВА
Я Болотіна Анастасія. Навчаюся в 7-А класі СЗШ № 4.Я люблю читати книжки про цікаві факти природи. Цікавлюся точними науками і вишивкою
Російська назва – вишня кустарниковая . З родини розових – Козасеае . Практичне використання .Харчова медоносна ,лікарська та фіто меліоративна рослина .Плоди вишні вживаються свіжими ,сушеними та в переробному вигляді. Вони мають багато цукру ( глюкозу ,фруктоза ,сахарозу ), органічні кислоти ( яблучну ,лимонну ) ,каротин , аскорбінову кислоту, пектин ,таніди тощо. З плодів вишні готують соки , сиропи , екстракти , компоти , киселі , варення , джеми , повидло , цукерки та різні начинки . Насіння містить до 37 % жирної олії , що застосовується в фармацевтичній та харчовій промисловості .Листки використовують як замінник чаю та ароматичний засіб при квашені , маринуванні огірків , помідорів , грибів тощо.
Вишня кущова – добрий медонос , що дає багато нектару та перги. У народній медицині плоди використовують як відхаркувальний засіб , а також при артритах та деяких психічних хворобах , плодоніжки - для лікування проносів ,дизентерії, а також як засіб при подаграх та нирковокам’яних хворобах; свіжі листки – при носових кровотечах , золотусі.
Деревина вишні щільна , важка , тверда з темно-червоним ядром .Вона добре полірується; схожа на червоне дерево . Придатна для токарних і столярних виробів , виготовлення люльок , креслярського приладдя тощо. Рослина дуже декоративна , и широко використовують у полезахисному лісорозведенні , особливо для закріплення схилів, ярів , укосів декорування галявин. Вишня кущова має багато декоративних форм , що відрізняються розміром і формою крон , забарвленням плодів тощо. І.В.Мічурін використав рослину для виведення ряду цінних культурних сортів вишні. Вишня антипка являє також значний практичний інтерес, як харчова та фіто меліоративна рослина.
Російська назва – вишня кустарниковая . З родини розових – Козасеае . Практичне використання .Харчова медоносна ,лікарська та фіто меліоративна рослина .Плоди вишні вживаються свіжими ,сушеними та в переробному вигляді. Вони мають багато цукру ( глюкозу ,фруктоза ,сахарозу ), органічні кислоти ( яблучну ,лимонну ) ,каротин , аскорбінову кислоту, пектин ,таніди тощо. З плодів вишні готують соки , сиропи , екстракти , компоти , киселі , варення , джеми , повидло , цукерки та різні начинки . Насіння містить до 37 % жирної олії , що застосовується в фармацевтичній та харчовій промисловості .Листки використовують як замінник чаю та ароматичний засіб при квашені , маринуванні огірків , помідорів , грибів тощо.
Вишня кущова – добрий медонос , що дає багато нектару та перги. У народній медицині плоди використовують як відхаркувальний засіб , а також при артритах та деяких психічних хворобах , плодоніжки - для лікування проносів ,дизентерії, а також як засіб при подаграх та нирковокам’яних хворобах; свіжі листки – при носових кровотечах , золотусі.
Деревина вишні щільна , важка , тверда з темно-червоним ядром .Вона добре полірується; схожа на червоне дерево . Придатна для токарних і столярних виробів , виготовлення люльок , креслярського приладдя тощо. Рослина дуже декоративна , и широко використовують у полезахисному лісорозведенні , особливо для закріплення схилів, ярів , укосів декорування галявин. Вишня кущова має багато декоративних форм , що відрізняються розміром і формою крон , забарвленням плодів тощо. І.В.Мічурін використав рослину для виведення ряду цінних культурних сортів вишні. Вишня антипка являє також значний практичний інтерес, як харчова та фіто меліоративна рослина.
ТОПОЛЯ ЧОРНА
Мене звати Бевз Ірина, мені 15 років, живу у м. Южноукраїнськ,навчаюсь у ЮЗОШ №4 в 10 класі,активно приймаю участь у шкільному житті. Поза школою я ще з 1-го класу займаюсь спортивною аеробікою. І маю великі успіхи у цьому виді спорту.
П р а к т и ч н е в и к о р и с т а н н я. Лікарська, деревинна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, ефіроолійна, волокниста, декоративна, фіто меліоративна і кормова рослина .
У науковій медицині використовують листкові бруньки і кору тополі чорної . Бруньки її містять ефірну олію ( до 0,7%), глікозиди саліцин і популін , яблучну й галову кислоти, значну кількість смоли, камедь, мінеральні речовини, які мають протизапальні, антимікробні, болезаспокійливі й кровоспинні властивості. Їх використовують для лікування ран, порізів, виразок, забитих місць. З кори добувають саліцин, який в організмі людини при розщепленні дає салігеніт, щ о має жарознижуючі властивості. У народній медицині бруньки використовують зовнішньо при геморої, ревматизмі, подагрі, опіках, для поліпшення росту волосся, молоді листочки – для заспокійливих ванн. Свіжий сік, вижатий з листків тополі, вживають при зубному болю і дзвоні у вухах, тополеве вугілля іноді при здутті кишечника.
Тополя чорна дає дуже багато пилку і клею, які збирають бджоли. Пилок тополі досить цінний поживний корм для бджіл. Він містить велику кількість азотистих речовин, мінеральних солей, вуглеводів і порівняно низький процент клітковини. З листків бджоли беруть падь.
П р а к т и ч н е в и к о р и с т а н н я. Лікарська, деревинна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, ефіроолійна, волокниста, декоративна, фіто меліоративна і кормова рослина .
У науковій медицині використовують листкові бруньки і кору тополі чорної . Бруньки її містять ефірну олію ( до 0,7%), глікозиди саліцин і популін , яблучну й галову кислоти, значну кількість смоли, камедь, мінеральні речовини, які мають протизапальні, антимікробні, болезаспокійливі й кровоспинні властивості. Їх використовують для лікування ран, порізів, виразок, забитих місць. З кори добувають саліцин, який в організмі людини при розщепленні дає салігеніт, щ о має жарознижуючі властивості. У народній медицині бруньки використовують зовнішньо при геморої, ревматизмі, подагрі, опіках, для поліпшення росту волосся, молоді листочки – для заспокійливих ванн. Свіжий сік, вижатий з листків тополі, вживають при зубному болю і дзвоні у вухах, тополеве вугілля іноді при здутті кишечника.
Тополя чорна дає дуже багато пилку і клею, які збирають бджоли. Пилок тополі досить цінний поживний корм для бджіл. Він містить велику кількість азотистих речовин, мінеральних солей, вуглеводів і порівняно низький процент клітковини. З листків бджоли беруть падь.
вівторок, 10 лютого 2009 р.
Учасники проекту
Ми учасники проекту "Рослини-лікарі" учні 8-Б класу починаємо працювати в цікавому проекті! Ми розповімо вам про кімнатні рослини, які приносять чималу користь нашому здоров 'ю. Ми сподіваємося ,що наша інформація буде корисною для всіх учасників проектів.
Учениці 8-Б класу, Папакіна Анастасія , Деревянко Ангелина .
Учениці 8-Б класу, Папакіна Анастасія , Деревянко Ангелина .
Підписатися на:
Дописи (Atom)
